Яблонська, Софія

Яблонська-Уден Софія (15 травня 1907, Германів, нині Тарасівка Пустомитівського району Львівської області, Україна — 4 лютого 1971, Франція) — українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотограф.
Народилася у священичій родині 15 травня 1907 р. у с. Германів (тепер Тарасівка Пустомитівського р-ну Львівської обл.). У роки Першої світової війни потрапила до Росії, де вчилася у Таганрозі. У 1921 р. повернулася до рідного краю, навчалася в учительській гімназії, драматичній студії, закінчила торговельну школу в Львові. Їй пророкували успішну акторську кар'єру, але молода і завзята панянка покинула все і вирушила 1927 р. до Парижа опановувати техніку знімання документального кіно — звідти почалися її навколосвітні мандри.
З Франції мандрувала спершу до Марокко, а потім через Порт-Саїд, Джибуті, Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юннань (Китай), Сіам, Малайські острови, Яву та Балі, острів Таїті, Австралію й Нову Зеландію, Північну Америку (США та Канаду).
П'ятнадцять років прожила в Китаї, де познайомилася і одружилася з французом Жаном Уденом, виховувала трьох синів. У цей період мандрівного затишшя та родинного тепла активно вивчала стару китайську культуру, відкривала у собі молоду ґаздиню (називала свого коханого Іваном, годувала галицькими стравами та навчала українських слів), милувалася власноруч заквітчаним городцем по-українськи (мальвами, соняшниками), призвичаювала китайців вишивати рушники, їсти український борщ та доїти корову (останню в Китаї здебільшого використовували як тяглову силу).[1]
1950 року повернулися до Європи й оселилися спочатку в Парижі, а після смерті чоловіка — на о. Нуармутьє (Франція). Знову повернулася до літературної творчості — написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій торкнулася свого дитинства і всього рідного.
Загинула в автомобільній катастрофі 4 лютого 1971 р. у Франції.

Автор збірки епічних творів «Чар Марока» (1932), «З країни рижу та опію» (1936), «Далекі обрії» (у 2 ч., 1939), збірки нарисів і оповідань «Дві ваги — дві міри» (1972, посм.). У всіх виданнях вміщувала власні фотографії, які вдало ілюстрували побут і культуру екзотичних країв і народів.

Окремі видання:
Яблонська С. Далекі обрії. — Львів, 1939. — 169 с.
Яблонська С. Дві ваги — дві міри. Оповідання та нариси. — Париж, 1972. — 105 с.
Яблонська С. Книга про батька: З мого дитинства. — Едмонтон — Париж: Слово, б. р. — 237 с.